Відбивання світла. Дзеркало
Коли світло падає на поверхню якого-небудь тіла, частина світла відбивається від поверхні і поширюється у просторі. Таке явище називають відбиванням світла.
Розглянемо, як світло відбивається від дзеркальної поверхні.
Дослід. За допомогою спеціального приладу (мал. а) направимо на дзеркальну поверхню в точку О пучок світла так, щоб промінь світла ОА (мал. б) лежав у площині приладу. Дійшовши до поверхні, пучок світла змінює напрямок свого поширення - відбудеться відбивання світла.
У результаті досліду побачимо, що відбитий промінь світла ОВ також лежить у площині приладу. Таким чином, ми встановили перший закон відбивання світла.
Промінь світла падаючий, промінь світла відбитий і перпендикуляр, проведений у точку падіння світла до відбиваючої поверхні, лежать в одній площині.
До того це дослід дає нам змогу встановити і другий закон відбивання світла.
Вимірявши транспортиром кут падіння світла і кут відбивання світла, бачимо, що ці кути рівні між собою. Отже, ми встановили другий закон відбивання світла.
Кут відбивання променя світла рівний куту падіння променя світла.
Дивлячись у плоске дзеркало ми бачимо предмети, які, насправді, знаходяться перед ним - за дзеркалом, що дає нам змогу вивести правила плоского дзеркала:
- зображення предмета у плоскому дзеркалі - уявне, пряме;
- предмет і його зображення у плоскому дзеркалі завжди розміщені на однаковій відстані від дзеркала;
- розміри зображення предмета у плоскому дзеркалі дорівнюють розмірам самого предмета.
Промені світла відбиваються від будь-якого предмета, який не пропускає світло. Якщо поверхня предмета шорстка (нерівна або матова), окремі світлові промені відбиваються від неї не в одному напрямку, а в різних. таке світло називають розсіяним, а поверхню - розсіювальною.
Завдяки розсіяному світлу ми бачимо предмети і в тих місцях, куди прямі сонячні промені не проникають, наприклад у кімнату: сюди найчастіше потрапляє сонячне світло, розсіяне хмарами, будинками, деревами.
Немає коментарів:
Дописати коментар